Анестезія — наркоз чи седація: що це?

Сьогодні в арсеналі медиків багато різних видів анестезії, які дозволяють зробити будь-яке хірургічне втручання або медичну маніпуляцію комфортною та безболісною. Найбільш універсальними з них є наркоз і седація. Що це таке і чим відрізняються ці процедури?

Що таке наркоз та седація?

Наркоз, або загальна анестезія – оборотний стан, що викликається штучним шляхом, при якому відбувається гальмування роботи центральної нервової системи, розслаблення всіх м’язів тіла, повне відключення або значне зниження окремих рефлексів. Результатом такого впливу є повне зникнення больової чутливості. Щоб досягти такого стану, пацієнту вводять певний препарат. Його підбирає лікар-анестезіолог, виходячи з виду процедури і особливостей організму людини.

Для введення в такий стан та його підтримки пацієнту вводиться обраний препарат. Надходити в організм він може внутрішньовенно через встановлений катетер або методом інгаляції, шляхом вдихання спеціального газу. Обидва методи можуть поєднуватися.

Глибина і час дії наркозу залежать від дози препарату, виду оперативного втручання і стану пацієнта. Щоб повернути людину до тями, лікар-анестезіолог припиняє подачу речовини. Це призводить до того, що його концентрація в головному мозку поступово знижується, і пацієнт приходить до тями, робота ЦНС повністю відновлюється.

Седацією в медицині називають стан спокою, умиротворення, до якого призводить введення пацієнту невеликої дози препаратів, котрі зазвичай використовуються для наркозу. Це дозволяє людині максимально розслабитися під час проведення медичних маніпуляцій. Перевагою седації є те, що пацієнт перебуває у стані напівдрімання, але при цьому здатний виконувати вказівки лікаря та не заважає його роботі.

Крім того, до седації також належить медикаментозний сон. Він досягається шляхом введення в організм пацієнта певних седативних препаратів. При цьому свідомість може бути пригніченою або повністю відсутньою.

Відмінності наркозу від седації

Існують різні стадії наркозу та седації. І кожна з них має свої особливості. До стадій наркозу належать такі:

1. Стадія аналгезії. Для неї характерне збудження пацієнта. Його дихання стає більш ритмічним та глибоким. Можливе деяке занепокоєння. Тонус м’язів не змінюється або трохи підвищується.
2. Стадія рухового збудження. На даному етапі пульс та дихання стають нерівномірними, підвищується артеріальний тиск. При цьому спостерігається розширення зіниць, посилення роботи потових, слізних та слинних залоз.
3. Поверхневий наркоз. У пацієнта повністю зникає чутливість – тактильна і больова. Відбувається звуження зіниць, розслаблення голосових зв’язок, дихання стає ритмічним та глибоким. Артеріальний тиск приходить у норму, але пульс все ще залишається прискореним.
4. Легкий наркоз. На цій стадії очні яблука розташовуються в центральному положенні, а зіниці звужуються та перестають реагувати на світло. Пульс та дихання стають ритмічними, а м’язи практично повністю розслаблені. На цьому етапі лікар може проводити поверхневу операцію.
5. Повний наркоз. У пацієнта спостерігається поверхневе та рівне дихання, ритмічний пульс. Зіниці можуть поступово розширюватися, а м’язи повністю розслаблюються.
6. Надглибокий наркоз. Дихання стає поверхневим, діафрагмальним. Артеріальний тиск знижений, пульс слабкий.
7. Вихід із наркозу. На цьому етапі відбувається відновлення всіх рефлексів, функції центральної нервової системи повертаються.

На відміну від наркозу при седації у пацієнта немає порушення дихання, зміни пульсу чи артеріального тиску. Вихід зі стану седації також проходить легше та швидше. Пацієнт практично одразу може повернутися до нормального життя. До того ж цей метод не провокує різні ускладнення, які можуть виникнути після загального наркозу.

Види седації

Існує три види седації, які використовуються у сучасній медицині:

1. Пероральна. Використовується як допоміжний метод за 1 годину перед введенням основного препарату для пригнічення больової чутливості, щоб полегшити цей процес. Пацієнту дають ліки у формі таблетки. Такий метод не використовується рутинно.
2. Інгаляційна. Пацієнту через маску подається киснева суміш із закисом азоту (звеселяючим газом). Речовина прибирає у пацієнта відчуття страху та больову чутливість, при цьому він залишається у свідомості та може виконувати вказівки лікаря. Часто такий метод використовується при міні-операціях, у стоматології.
3. Внутрішньовенна. Препарат вводиться безпосередньо у вену, після чого разом із током крові надходить до головного мозку та сприяє миттєвому та повному розслабленню пацієнта.

Показання та протипоказання

Показання до наркозу та седації однакові – усунення відчуття болю для проведення хірургічних операцій, медичних маніпуляцій або обстеження. Абсолютних протипоказань до застосування цих методів немає. Особливо якщо передбачається екстрене втручання.

Планові операції відкладають доти, доки негативні чинники, здатні викликати ускладнення, будуть усунуті. До них відносяться:

• бронхіальна астма у тяжкій формі;
• загострення гормонозалежної патології;
• ендокринні захворювання у стадії декомпенсації;
• нестабільна гемодинаміка чи порушення серцевого ритму, які діагностовані вперше;
• перенесений інфаркт міокарда або інсульт протягом останніх 6 місяців;
• декомпенсовані захворювання внутрішніх органів;
• гостре наркотичне чи алкогольне сп’яніння.

Переваги та недоліки наркозу та седації

Плюси та мінуси седації залежать від виду пригнічення ЦНС. Перевагою інгаляційної седації є мінімальний період виходу з цього стану, безпека та можливість приймати їжу за 2 години до її проведення. Недоліком цього методу називають неможливість його застосування у вагітних жінок, а також у пацієнтів з підвищеним артеріальним тиском та проблемами з порушенням дихання.

Перевагами внутрішньовенної седації називають:

• відсутність маски, через яку подається речовина;
• досягнення швидкого ефекту;
• відсутність у пацієнта спогадів щодо проведення медичних маніпуляцій.

Недоліки внутрішньовенної седації – неможливість використання у дітей і наявність спеціального обладнання, оскільки цей вид анестезії може вплинути на дихання.

Перевагою загального наркозу є можливість проведення будь-яких оперативних втручань незалежно від їх складності та тривалості. Його недоліки – негативний вплив на дихальну та серцево-судинну систему, неможливість швидкого повернення людини до свідомості, навіть якщо є така потреба.

Коли потрібен наркоз, а коли – седація?

Вибір анестезії залежить від складності та тривалості хірургічного втручання, а також загального стану пацієнта. Якщо обсяг запланованої операції незначний, лікар обирає седацію. Якщо ж запланована велика і тривала операція чи втручання проводиться екстрено, використовують загальний наркоз.

Можливі ускладнення анестезії та як їх уникнути?

Будь-яка анестезія пов’язана з ризиком виникнення ускладнень. Однак використання сучасних препаратів та висока кваліфікація лікаря-анестезіолога дозволяє мінімізувати ризики.

Можливі несприятливі наслідки:

• гостра серцева недостатність;
• зниження чи підвищення артеріального тиску;
• ларингоспазм;
• порушення функцій ЦНС;
• інтраопераційне пробудження;
• м’язове тремтіння;
• порушення когнітивних функцій.

Щоб мінімізувати ризики, перед процедурою кожен пацієнт проходить ретельне обстеження, що дозволяє виявити протипоказання та усунути стан, здатний викликати несприятливі наслідки. Ретельна підготовка до операції – гарантія її успіху.

Висновки

Наркоз та седація – це поширені способи анестезії, які широко використовуються у сучасній медицині. Їхня відмінність у глибині впливу на ЦНС пацієнта. Седацію часто використовують у стоматології, під час проведення діагностичних досліджень чи невеликих оперативних втручань. Загальний наркоз підходить для тривалих та складних операцій.