Особливості мінно-вибухової травми

Мінно-вибухове поранення – це результат одномоментного впливу на організм неоднорідних за характеристикою вражаючих чинників вибухового пристрою (ударна хвиля, газополум’яний струмінь, осколки міни тощо) із залученням до патологічного процесу органів і систем у різних поєднаннях.

Ця травма кардинально відрізняється від травм унаслідок транспортних, виробничих або побутових ушкоджень і належить до категорії вогнепальних поранень. Травма вирізняється своєю тяжкістю, специфічністю ушкоджень і несприятливим перебігом.

Підвищення якості догоспітальної допомоги (швидка евакуація та рання спеціалізована хірургічна допомога) дуже сильно впливає на летальність при мінно-вибуховому пораненні, але не виключає велику кількість ускладнень згодом.

До мінно-вибухового поранення не належить поранення, отримане тільки від осколків, оскільки основною причиною складних патологічних змін насамперед стає вплив вибухової хвилі, що призводить до вибухового руйнування тканин або відриву сегментів кінцівок.

Гранати та міни

Під час вибуху снаряда в безпосередній близькості від людини або контактного підриву на протипіхотній міні основний руйнівний удар по тілу спричиняє потужна хвиля газоподібних продуктів детонації вибухової речовини, а також щільний потік осколків корпусу боєприпасу.

Вибухові гази, що швидко розширюються, витісняють навколишнє повітря в сторони, стискаючи його і утворюючи повітряно-ударну хвилю. Залежно від потужності заряду і близькості до місця вибуху може статися повне руйнування або відкидання тіла, пошкодження внутрішніх органів, відрив кінцівок, а також розрив тканин.

Характер пошкоджень внутрішніх органів

Пошкодження органів слуху.

Розрив барабанних перетинок, зниження гостроти слуху, вестибулярні розлади.

Пошкодження (забій) серця і легенів.

Виникає через ударне здавлювання між хребетним стовпом, грудною стінкою, яка рухається всередину, і діафрагмою, що піднімається вгору, за рахунок таранної дії органів черевної порожнини, що здавлюються через черевну стінку компресійною хвилею.

Пошкодження органів живота.

Незважаючи на те, що таке ушкодження трапляється відносно рідко, викликана ним внутрішня кровотеча або перфорація ділянок шлунково-кишкового тракту без своєчасної медичної допомоги призводять до смерті.

До вторинних ефектів впливу повітряно-ударної хвилі відносяться осколки, частини вибухового пристрою, спеціальні вражаючі засоби і вторинні ранячі снаряди, наприклад, каміння. Найбільше клінічне значення мають поранення, що супроводжуються пошкодженням порожнин, кровоносних судин і життєво важливих органів.

До третинних ефектів впливу повітряно-ударної хвилі належить метальний ефект. Під дією надлишкового тиску і вітрового потоку тіло людини може бути відкинуте на кілька метрів. Травми виникають або на стадії прискорення, або приземлення. Ефект метальної дії залежить не тільки від потужності заряду, а й від площі тіла людини

Особливості ураження екіпажів бронетехніки

Характер і тяжкість травм під час закидної дії залежать від пробиття бортів або днища бронетехніки.

У разі непробиття днища бронетехніки у членів екіпажу зазвичай спостерігаються поєднані травми органів слуху і вестибулярного апарату, нижніх кінцівок, хребта, черепа, а також забої внутрішніх органів.

При пробитті днища бронетехніки до цього набору додаються механічні ушкодження, осколкові поранення, опіки і токсичні ураження.

У разі непробиття броні провідним вражаючим фактором виступають ударні скупчення опори (днища, сидіння) і стінки населених відділень. Важливу роль в ураженні екіпажу може відігравати згенерована повітряна ударна хвиля, багаторазово відбита від стінок населених відділень, а також сильний шум, що завдає травму органам слуху. Найбільш уразливі до подібних струсів внутрішні органи зі слабкою фіксацією: серце, легені, органи черевної порожнини. Крім того, через особливості у швидкості поширення хвиль деформації по щільних тканинах і структурах страждають кровоносні судини, головний і спинний мозок.

Пробиття броні та вплив різних чинників.

• Повітряна ударна хвиля.
• Первинні та вторинні осколки.
• Високошвидкісні та високотемпературні газові потоки і частинки розплавленого металу.
• Полум’я.
• Токсичні продукти вибуху і горіння.

Найчастіше під час пробиття броні в екіпажу пошкоджуються кістки кінцівок, хребет, головний мозок, серце, легені, кровоносні судини та органи черевної порожнини. Крім цього, спостерігаються опіки та отруєння газами, що утворюються під час вибуху.

Наслідки мінно-вибухових травм

У відповідь на мінно-вибухову травму організм використовує загальні та місцеві захисні реакції, схожі з реакціями при вогнепальному пораненні, і відрізняються вони лише інтенсивністю.

Особливосты мінно-вибухової травми.

Гостра масивна крововтрата.

Об’єм крововтрати при МВР у 35 % поранених становить 1,0-1,5 л, у 50 % – 1,5-2,0 л, у 15 % – понад 2,0 л.

Забиття серця.

Виникають у 17 % випадків і характеризуються вогнищевими крововиливами в міокарді та епікарді, порушеннями кровообігу з формуванням вогнищ некрозу і дистрофічних порушень.

Забиття легень.

Зустрічаються у 18 % випадків і виражаються в розривах вісцеральної плеври і легеневої тканини. Супроводжуються вогнищевими крововиливами і спаданням тканини легені.

Поєднаний характер поранення.

Найчастіше при мінно-вибуховому пораненні пошкоджується голова (72 %), у більшості випадків це супроводжується легкими та середніми черепно-мозковими травмами. При цьому у 29 % поранених відмічаються забої головного мозку, у 5 % поранення обличчя та очей, у 7 % проникаючі осколкові поранення, а в 3,5 % випадків розвивається здавлення головного мозку.

У 49 % поранених із мінно-вибуховими пораненнями пошкоджуються груди. Крім забоїв легенів і серця, у половини поранених виявляють переломи ребер, а у 9 % – проникаючі поранення грудей. У 40 % випадків ушкодження грудей супроводжуються гемо- або пневмотораксом. Пошкодження живота трапляються у 10 % поранених. Закриті ушкодження (42 %) супроводжуються переважно ушкодженням паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки), а за осколкових поранень частіше ушкоджуються порожнисті органи.

У 26 % випадків відриви сегментів кінцівок супроводжуються відкритими або закритими переломами кісток верхніх і нижніх кінцівок, у 7 % випадків – проникаючими осколковими пораненнями суглобів.

Ранній травматичний ендотоксикоз.

Тобто отруєння продуктами порушеного обміну речовин, залишками клітинних і тканинних структур, а також зруйнованими білковими молекулами. Синдром ендогенної інтоксикації є однією з найскладніших проблем в інтенсивній терапії.

Комбіновані поранення.

У тактичному відношенні велике значення мають опіки обличчя і верхніх дихальних шляхів, оскільки вони супроводжуються гострою дихальною недостатністю. Роль респіраторних отруєнь значно зростає при вибухах у замкнутих просторах.

Висновки

Пораненим із мінно-вибуховою та вибуховою травмою насамперед необхідно надати допомогу з усунення загрозливих для життя наслідків: кровотечі та асфіксії.

У разі травматичної ампутації джгут накладають на куксу, навіть якщо немає кровотечі. Це необхідно для профілактики ендотоксикозу. Допускається накладення джгута вище від місця відриву, але з огляду на стресову ситуацію і неможливість проконтролювати наявність кровотечі джгут краще накладати проксимально (якомога ближче до тулуба, якщо рука – на плече, якщо нога – на стегно).

Далі потерпілого необхідно підготувати до евакуації, оскільки йому потрібна кваліфікована медична допомога. Що швидше вийде доставити пораненого до медиків, то краще.

Крім усього іншого, важливо пам’ятати, що огляд, взаємодопомога і підготовка до транспортування здійснюються тільки в умовах так званої “жовтої” зони, наприклад, укритті. Братика, звісно, шкода, особливо якщо кричить, але кидатися до нього стрімголов не можна.

Таким чином, виходячи з усього написаного, потрібно розуміти, що за мінно-вибухової травми ушкодження можуть бути прихованими, а людина, перебуваючи під дією компенсаторних функцій організму, не справить враження пораненого. Зараз досить багато відеороликів, де екіпаж успішно залишає підбиту техніку, але не всі при цьому в змозі втекти від неї, візуально не маючи критичних ушкоджень, наприклад, травматичної ампутації або сильної кровотечі.

В ідеальних умовах, навіть якщо людина хоробриться і каже, що все гаразд – потрібне медичне підтвердження її слів.