Що таке полідактилія?
До поширених вад розвитку відноситься полідактилія. Зустрічається вона в середньому 1 раз на 1000 народжених немовлят. Патологія успішно лікується, в більшості випадків – хірургічним методом. Якщо операція проведена вчасно, вдасться відновити функціональність кінцівки й усунути косметичний дефект.
Полідактилія – це вада розвитку кисті або стопи, яка характеризується додатковим пальцем (рідше присутні кілька зайвих пальців). Розмір пальця може бути різним. Іноді це просто відросток шкіри, а часом може бути недорозвинений або повноцінний палець з кісткою та іншими тканинами.
Полідактилія найчастіше присутня на одній руці або нозі, рідше – на двох кінцівках. Рідкісне явище – присутність додаткових пальців на обох руках і ногах.
Полідактилія: причини виникнення
Якщо виявлена полідактилія, причини розвитку хвороби зазвичай криються в спадковому факторі. Носієм «помилкового» гену може бути батько або мати. Нерідко буває й так, що в родині від патології страждає лише одна людина. Ген може передаватися через покоління.
Якщо у дитини полідактилія, причини також можуть критися в складних хромосомних порушеннях або генних синдромах. Якщо хтось в сім’ї страждає від таких захворювань, в період планування вагітності слід відвідати генетика для консультації.
Основні види полідактилії
Якою може бути полідактилія? Види захворювання поділяють в залежності від розташування додаткового пальця:
- Центральна полідактилія характеризується розташуванням додаткового пальця по центру кисті або стопи. Зустрічається досить рідко. При цій формі патології може деформуватися кілька пальців.
- Преаксіальна, або радіальна полідактилія представляє собою подвоєння великого пальця на кисті або стопі.
- Ульнарна, або постаксіальна полідактилія відрізняється подвоєнням мізинця.
Додаткові пальці на руках і ногах бувають трьох типів:
- Рудимент складається тільки з м’яких тканин. У ньому немає кістки. Зазвичай тримається на шкірній ніжці.
- Роздвоєний палець зазвичай недорозвинений, оскільки налічує меншу кількість фаланг. Утворюється в результаті подвоєння плюсневої або п’ясткової кістки.
- Повноцінний палець не відрізняється від інших анатомічних елементів. Має не тільки м’які тканини й кістку, а і кровоносні судини, нервові закінчення.
Діагностика захворювання
Хвороба полідактилія зазвичай діагностується у дитини після її народження. Лікар уважно оглядає немовля, щоб переконається у відсутності інших аномалій. Часто полідактилія супроводжується зрощенням пальців.
Якщо у немовляти виявлені й інші вади, потрібна консультація генетика. Дитині роблять рентген, щоб визначити наявність кістки та її розташування. Іноді додатково потрібне проведення МРТ, УЗД та інших видів досліджень. Необхідність в них визначає лікар.
Лікування патології зазвичай проводять в ранньому дитячому віці. Не рекомендується відкладати звернення до лікаря, оскільки аномалія, особливо наявність повноцінного пальця, може привести до вторинних змін кістково-суглобового апарату всієї кінцівки.
Лікування та реабілітація
Метод лікування підбирається лікарем індивідуально в залежності від ступеня розвиненості пальця, типу відростка та інших особливостей. Якщо у дитини рудимент, який не має кістки, його перев’язують ниткою або спеціальною судинною кліпсою. В результаті такого впливу до м’яких тканин не надходить кров. Це призводить до всихання відростка і його відпадання, як пупка. Також рудимент можуть відсікати в ході операції.
Якщо у дитини полідактилія великого пальця кисті, можливе тільки хірургічне лікування. Складність операції залежить від розташування пальця по відношенню до кисті. Іноді неможливе просте висічення додаткового пальця. Може знадобитися перенесення місця кріплення сухожиль, видалення нерва або кровоносної судини, зміни суглоба та інші маніпуляції.
Після операції потрібно носити гіпсову лонгету, поки не загоїться рана. Вона допоможе правильно сформувати кисть після хірургічного втручання та уникнути деформації кінцівки, зберігши її функціональність. Тривалість носіння гіпсової лонгети визначає лікар. До моменту загоєння операційної рани пацієнт потребує спостереження хірурга, який проводив втручання.
Щоб прискорити відновлення тканин і попередити рубцювання, застосовуються різні фізіотерапевтичні процедури. Найбільш часто призначається магнітотерапія або вплив інфрачервоного випромінювання, хоча можуть використовуватися й інші методики. Підбираються вони індивідуально в залежності від віку та інших особливостей пацієнта.
