Лікування пролежнів на різних стадіях

Якщо в будинку є тяжкохвора людина, важливо знати ступені пролежнів, механізм їх формування і небезпеку, щоб вчасно вжити необхідних заходів і не допустити розвитку сепсису, гангрени або інших важких ускладнень. Своєчасне реагування на проблему дозволяє ефективно від неї позбутися ще на початковій стадії. При правильному догляді можна і зовсім попередити некроз тканин, який відбувається при утворенні пролежнів.

Що таке пролежні?

Пролежні – це осередки омертвіння тканини, які виникли через порушення кровопостачання в результаті постійного тиску.

Зазвичай вони виникають у тяжкохворих пацієнтів, які не можуть самостійно пересуватися і велику частину часу проводять нерухомо. Причина їх виникнення – неправильний догляд за пацієнтом або інші несприятливі фактори.

Якщо виявлений пролежень, стадії патології можуть бути різними в залежності від занедбаності проблеми. Важливо почати лікування при перших ознаках, оскільки в запущених випадках гнійні рани з некротичними тканинами важко піддаються лікуванню.

Стадії пролежнів

Залежно від поширеності ушкодження тканин розрізняють чотири стадії пролежнів:

1. 1 стадія пролежнів. Пошкодження шкірного покриву відсутні. Перша ознака проблеми – почервоніння епідермісу, яке не зникає після усунення тиску. У міру збільшення кисневого голодування з'являється синюшність.
2. 2 стадія пролежнів. Відрізняється тим, що в місці постійного тиску з'являються пухирі та лущення, перші відкриті рани, які супроводжуються запаленням.
3. Пролежні 3 ступеня. Виглядають, як виразки або гнійні рани. Відбувається ураження м'яких тканин, підшкірної клітковини. З рани зазвичай виділяється каламутна рідина або гній.
4. Пролежні 4 ступеня виглядають як глибокі гнійні рани, на дні яких можуть виднітися кістки або сухожилля

При виборі лікування обов'язково враховується ступінь тяжкості пролежнів. Такий підхід дозволяє підібрати найбільш ефективну терапевтичну програму.

Як лікувати пролежні 1 ступеня?

Найлегшою формою вважаються пролежні 1 ступеня. Почервоніння або синюшність шкірних покривів вказує на те, що тканини не отримують достатньої кількості кисню та поживних речовин. Основна суть лікування на цьому етапі полягає у відновленні нормального кровообігу.

Якщо не знаєте, як лікувати пролежні 1 ступеня, необхідно дотримуватися наступних рекомендацій по догляду:

• Кожні 2-2,5 години слід міняти положення хворого. Використовуйте спеціальні кола або інші пристосування, щоб забезпечити доступ повітря до проблемних зон.
• Для гігієнічних процедур використовуйте звичайне мило. Промокайте шкіру бавовняною тканиною.
• Не допускайте пошкодження почервонілого шкірного покриву.
• Щодня масажуйте шкіру навколо почервоніння. Не можна тиснути або розтирати проблемну зону.

Важливо дотримуватися простого правила. Якщо шкіра волога через пітливість або нетримання сечі, вчасно її сушіть і тримайте в чистоті. При надмірній сухості зволожуйте епідерміс, наприклад, дитячим кремом або вазеліном.

Якщо помічені пролежні 1 ступеня, лікування включає обробку почервонілих плям препаратами, які володіють підсушуючою та антисептичною дією. Але не варто застосовувати зеленку і йод, оскільки вони сильно сушать шкіру. Також рекомендовано застосування мазей, які покращують кровообіг.

Пролежні 2 ступеня: лікування

Оскільки пролежні 2 ступеня супроводжуються появою пухирів і гнійних ран, підхід до лікування кардинально змінюється. Одужання можливе лише за умови ретельного догляду за хворим.

Якщо виявлені пролежні 2 ступеня, лікування включає в себе наступне:

• Обробка пролежнів 2 ступеня обов'язково починається із застосування перекису водню або іншого антисептика.
• Щоб прискорити загоєння ран, необхідне застосування ранозаживлюючих мазей.
• Щоб попередити збільшення пролежнів, рекомендовано застосовувати самоклейкі пов'язки. Вони надійно захищають від вологи, але при цьому не перешкоджають повітрообміну.
• Застосування спеціальних протипролежневих пов'язок прискорить процес загоєння гнійних ран.

У двох словах складно сказати, як лікувати пролежні 2 ступеня. За хворим потрібен ретельний догляд, регулярна обробка ран. Іноді для зміцнення імунітету лікар призначає вітамінні комплекси або інші препарати.

Чим лікувати пролежні 3 ступеня?

Якщо у пацієнта є пролежні 3 ступеня, лікування підбирається комплексне. При неглибокому ураженні тканин може використовуватися консервативний підхід, але важливо ретельно очищати рану від гною. Лікування пролежнів 3 ступеня хірургічним шляхом може знадобитися, якщо пошкодження пішли глибоко в тканини. У такому випадку необхідно очистити їх від відмерлих клітин.

Чим лікувати пролежні 3 ступеня? Зазвичай використовується комплекс препаратів:

• протизапальні ліки усувають запалення;
• некролітичні засоби прискорюють відділення померлих клітин;
• медикаменти, що поліпшують кровообіг, забезпечують доступ достатнього рівня кисню і корисних речовин до проблемної зони;
• стимулятори репарації запускають процеси регенерації тканин.

Щоб попередити прогресування утворення гнійних ран, рекомендується використовувати спеціальні серветки або пов'язки. Вони попереджають проникнення інфекції в рану, але при цьому створюють сприятливі умови для відновлення пошкоджених тканин.

Як лікувати пролежні 4 ступеня?

Глибоке ураження тканин та їх некроз – ось чим характеризуються пролежні 4 ступеня.

Лікування проводиться в кілька етапів:

• Очищення рани від гною та відмерлих клітин хірургічним шляхом або за допомогою спеціальних пов'язок з ферментами.
• Потім необхідно стимулювати регенерацію сполучної тканини. Для цього добре підходять ранозагоювальні препарати на основі ферментів.
• На завершальному етапі слід захистити нову сполучну тканину від пошкодження, щоб пролежень 4 ступеня знову не повернувся. Рекомендується використовувати спеціальні захисні пов'язки.

Хірургічне лікування пролежнів полягає у висічення пошкоджених тканин. При сильних руйнування може знадобитися пересадка шкіри з інших ділянок. Іноді оперативне втручання поєднують з фізіотерапевтичними процедурами.

Як лікувати пролежні 4 ступеня – хірургічним методом або в домашніх умовах, повинен вирішувати лікар після огляду та оцінки стану хворого.