Лікування дефектів кісток після поранень

Показання, кому потрібне це лікування

Звернення за допомогою лікаря реконструктивної хірургії може бути актуальним для гострих станів, коли поранення тільки отримано. Це лікування використовують як основний метод, оскільки найчастіше поранення мають обширні та важкі ураження кісткової тканини. Також реконструктивна хірургія необхідна в випадках, коли основне лікування (будь-яким з доступних методів) вже було проведено, але не призвело до бажаного ефекту або продовжує викликати симптоматику.

Показання до проведення хірургічного реконструктивного лікування дефектів кісток, спричинених пораненнями, наступні:

1. Осколкові та множинні переломи. Коли кістки пошкоджені в кількох місцях або є множинні осколки, що робить неможливим їх зрощення без зовнішньої або внутрішньої фіксації.
2. Відкриті переломи. При відкритих переломах, коли кістка проходить через шкіру або м’які тканини, існує високий ризик інфікування та ускладнень. Ці травми потребують термінового хірургічного втручання, щоб запобігти інфекції та відновити цілісність кістки.
3. Поранення з втратою частини кістки. Якщо травма призвела до значного дефекту в кістковій тканині (наприклад, відриву або часткової втрати кістки), необхідне використання кісткових трансплантатів або синтетичних матеріалів для закриття дефекту та стимуляції регенерації.
4. Вогнепальні та вибухові поранення. Після таких травм дефекти кісток часто супроводжуються пошкодженнями м’яких тканин і судин. В таких випадках необхідне комплексне відновлення кістки.
5. Неважке поранення, але неправильно зросла кістка. Іноді навіть незначний дефект може стати великою проблемою. Неправильне або несвоєчасне лікування, недотримання правил під час реабілітації, помилки лікарів та інші ситуації можуть стати показанням до операції.
6. Травми, що потребують протезування. При значних дефектах, коли неможливо повністю відновити кістку, може знадобитися імплантація штучного протеза, який забезпечить функціональність кінцівки та нормальну рухливість.

Найголовніше, щоб пацієнт звернувся за медичною допомогою своєчасно. Це дозволить мінімізувати ризики і максимально ефективно відновити функцію пошкодженої частини тіла.

Чому проблема актуальна зараз

Однією з головних причин актуальності проблеми є збільшення кількості бойових поранень через війну в Україні. Воєнні дії неминуче призводять до великої кількості важких травм, включаючи вогнепальні та осколкові поранення, що супроводжуються значними пошкодженнями кісткової тканини.

Подібні ушкодження часто призводять до утворення дефектів кісток, що вимагають термінового і якісного лікування для запобігання довгостроковим ускладненням, таким як хронічний біль, інвалідність чи втрата функціональності кінцівки.

Коли варто звертатися до цього лікаря

Дефекти кісток, спричинені пораненнями, майже завжди потребують допомоги лікаря реконструктивної хірургії. Тому будь-яке обширне порушення цілісності кісток, складні або відкриті переломи, а також будь-які ускладнення, такі як псевдоартрози або деформація та неправильне зрощення після попереднього лікування, є показаннями для звернення до нього. Своєчасна консультація та правильно обраний метод лікування можуть запобігти серйозним ускладненням і прискорити відновлення пацієнта.

Симптоми

Дефекти кісток, що виникли внаслідок поранень, проявляються різними симптомами, які варіюються залежно від типу та ступеня пошкодження.

Частіше за все це яскраві прояви, які неможливо пропустити. Відкриті рани, деформації, вихід частини кістки за межі шкіри, а також яскравий болючий синдром і обмеження рухливості — все це зустрічається при пораненнях.

Але бувають випадки, коли пацієнти звертаються за допомогою лікаря реконструктивної хірургії через деякий час після поранень, коли вже була проведена операція в умовах військового госпіталю. На жаль, навіть військові лікарі допускають помилки. Враховуючи кількість пацієнтів, відсутність різноманіття технологій і іноді “польові” умови, не завжди вдається досягти бажаного і контрольованого результату операції.

Симптоми, які не варто ігнорувати:

1. Біль в області колишньої травмованої кістки. Вона може бути гострою, інтенсивною, особливо при русі, або хронічною.
2. Набряк і запалення. Поява набряку в місці поранення, який супроводжується почервонінням шкіри, а також підвищенням температури.
3. Обмеження рухливості, хрускіт або відчуття нестабільності, проблеми з функціональністю.
4. Деформація або викривлення. Поява косметичного дефекту.
5. Викривлення хребта. Може бути викликане поступовою деформацією, внаслідок неправильного зрощення кістки кінцівки або таза.
6. Відчуття втрати чутливості або слабкості. Ця проблема може виникати навіть через кілька місяців чи років після поранення, внаслідок порушення трофіки або іннервації.

При появі одного або кількох з цих симптомів необхідно негайно звернутися за медичною допомогою. Чим швидше буде розпочате лікування, тим більше шансів на успішне відновлення і запобігання подальшому прогресуванню ускладнень.

Ускладнення

Дефекти кісток, спричинені пораненнями, мають значну кількість можливих ускладнень:

1. Інфекція. Одним з найбільш серйозних ускладнень є інфекція в області пошкодження кістки. У разі відкритих переломів, коли кістка або осколки виходять на поверхню, існує високий ризик проникнення бактерій у рану, що з часом може призвести до остеомієліту — запалення кісткової тканини. Це стан потребує інтенсивного лікування, включаючи антибіотикотерапію, а в деяких випадках — повторні хірургічні втручання.
2. Псевдоартроз (відсутність зрощення кістки). Це одне з найбільш частих ускладнень при переломах. Псевдоартроз розвивається, коли кістки не зростаються належним чином, а утворюється хибний суглоб, що призводить до хронічного болю і втрати функції кінцівки. Причини псевдоартрозу можуть бути різними — від неправильного остеосинтезу до недостатності кровопостачання в області пошкодження.
3. Деформація кістки та втрата функції. Якщо травма призвела до значних пошкоджень кісткової тканини, це може призвести до деформації кінцівки, зміни її осі або форми. В результаті таких змін пацієнт може зіткнутися з втратою функціональності — обмеженою рухливістю, проблемами з ходьбою або втратою здатності виконувати звичайні дії. Важливо своєчасно провести реконструктивну операцію для відновлення нормальної форми кістки і функціональності.
4. Некроз (відмирання тканини). Якщо поранення порушує кровопостачання пошкодженої кістки або м’яких тканин, може розвинутися некроз, коли клітини не отримують достатньо кисню та харчування. Це призводить до їх відмирання, що в подальшому може вимагати трансплантації тканин або застосування імплантатів.
5. Проблеми з суглобами та хрящами. Травми кісток можуть торкнутися й навколишніх суглобів та хрящів. Пошкодження суглобів можуть призвести до артриту або остеоартриту — захворювань, які викликають біль та обмеження рухливості. Це особливо часто трапляється при пошкодженні суглобів у області великих кісток, таких як стегно або коліно.
6. Тромбоемболічні ускладнення. Після серйозних травм існує ризик розвитку тромбозів у венах пошкодженої кінцівки, що може призвести до тромбоемболії — потрапляння тромбу в судини інших органів, наприклад, у легені. Це дуже небезпечний стан, який потребує негайного лікування.
7. Хронічний біль. Може стати серйозною проблемою при дефектах кісток, якщо травма, отримана внаслідок поранення, не зростається належним чином або виникають інші ускладнення. Такий біль може суттєво обмежити здатність пацієнта вести нормальне життя і вимагати комплексного лікування, включаючи медикаментозну терапію та іноді психологічну допомогу для адаптації до нових умов.
8. Порушення рухливості та інвалідність. Одним з найбільш тяжких наслідків поранення є втрата рухливості в пошкодженій кінцівці або навіть повна інвалідність. У випадку обширних дефектів кісткової тканини, особливо в області суглобів, відновлення функції може бути неможливим без застосування складних реконструктивних операцій.

Ці ускладнення підкреслюють важливість своєчасного звернення до лікаря, який оцінить тяжкість пошкоджень і вибере найбільш ефективне лікування. Чим швидше пацієнт отримає кваліфіковану медичну допомогу, тим менше ймовірність їх розвитку.