Синдром карпального каналу, або тунельний синдром, – це патологія, пов'язана з защемленням і запаленням серединного нерва. Основною ознакою захворювання стає порушення чутливості кінцівки. Згодом можлива втрата рухової активності.

Чому розвивається синдром карпального каналу?

Розвиток патології відбувається в результаті комбінації декількох чинників:

1. Особливості професійної діяльності або способу життя пацієнта. До таких небезпечних професій відносять швачок, музикантів, людей, діяльність яких пов'язана з тривалою роботою за комп'ютером, кондитерів та т. д. Захворювання може почати розвиватися в будь-якому віці, але частіше це відбувається після 40 років на тлі гормональних змін в організмі.
2. Зовнішні чинники. До них відносять роботу з вібруючими або важкими предметами, часте переохолодження.
3. Наявність супутніх патологій. До них відносять, туберкульоз, ниркову і серцеву недостатність, алкоголізм, часті травми, новоутворення в області зв'язок, цукровий діабет, ожиріння.

Симптоми

На розвиток синдрому карпального каналу можуть вказувати:

1. Порушення чутливості руки. Спочатку людина може звернути увагу на оніміння пальців після сну. Поступово можуть приєднуватися печіння або відчуття холоду в кінцівці.
2. Гострий біль в долонях, що віддає в пальці. Спочатку дискомфорт виникає в районі пошкодженого нерва, поступово поширюючись на всю поверхню руки. Одночасно набрякає зап'ястя. Симптом може відчуватися тільки в одній або відразу в двох руках.
3. Порушення руху кінцівкою, м'язова слабкість. Через те, що нерв тривалий час перебуває в защемленому стані, відбувається порушення м'язової активності. Без грамотної терапії можлива повна атрофія м'язової тканини і деформація кінцівки.
4. Порушення роботи вегетативної нервової системи. Шкіра на руці може ставати блідою або набувати синюшного відтінку. Кисть завжди холодна на дотик.

Хворобливі відчуття часто виникають вночі. Це призводить до безсоння, порушення якості життя, втрати працездатності.

Діагностика

Постановка діагнозу досить проста. Лікар пропонує пацієнту пройти тестування, яке включає:

1. Тест Хоффмана-Тінеля. Під час його проведення лікар виконує постукування в зоні пошкодженого нерва. При цьому хворий може відчувати холод, відчуття печіння, поколювання чи інший дискомфорт.
2. Тест Фалена. Якщо хворий сильно зігне кисть, то відчує оніміння або різкий біль.
3. Електронейроміографія. Допомагає оцінити ступінь провідності нервових імпульсів.
4. Ультрасонографія. Під час дослідження лікар може виявити запальний процес або пошкодження нерва.
5. Підняття рук високо над головою. Хворий не зможе простояти в такому положенні більше 1 хвилин через різке оніміння кінцівок або гострий біль.
6. Неможливість з'єднати мізинець з великим пальцем руки.

Лікування синдрому карпального каналу

Терапія даного захворювання спрямована на усунення причини його розвитку і поліпшення стану пацієнта. Методика вибирається залежно від ступеня тяжкості. Крім цього, враховуються причини розвитку синдрому карпального каналу.

Консервативна терапія

Щоб утримувати зап'ястя в правильному положенні, пацієнт повинен цілодобово носити спеціальний ортез. Цей метод лікування особливо дієвий на самому початку розвитку патології. Крім цього, хворий повинен дотримуватися дієти з мінімальною кількістю солі та обмежити кількість рідини. Це дозволить зменшити набряк тканин.

Додатково призначають медикаментозне лікування синдрому карпального каналу:

• нестероїдні протизапальні ліки, які допоможуть усунути біль, дискомфорт, запальний процес;
• препарати, що покращують кровообіг;
• кортикостероїди – допомагають усунути больовий синдром і поліпшити рухливість кисті;
• діуретики для усунення набряків;
• вітамін В6 – підсилює ефект від проведеної терапії.

Щоб прискорити процес одужання, лікар також рекомендує пройти курс фізіотерапії (магнітотерапія, УВЧ, електрофорез), масаж і лікувальну гімнастику. Комплексне лікування призводить до стійкої ремісії у 60% хворих. 40% пацієнтів знадобиться операція.

Хірургічне лікування

Якщо пацієнт пізно звернувся за допомогою або консервативне лікування не принесло результатів, призначається операція. Вона може проводитися декількома способами:

1. Відкрита. Хірург робить на зап'ясті розріз, через який розсікає зв'язку. Це необхідно для збільшення просвіту зап'ястного каналу.
2. Ендоскопія. Це сучасна малотравматична технологія. У двох місцях робляться невеликі розрізи шкіри, через які вводиться камера і проводиться розсікання.

Оперативне втручання ефективне в 90% випадків. Після втручання у пацієнта повністю відновлюється чутливість і рухова активність кінцівки.

Профілактика синдрому карпального каналу

Пацієнтам, у яких є схильність до розвитку патології, необхідно дотримуватися профілактичних заходів:

• займатися спортом, за винятком тих видів, які пов'язані з високим ризиком травматизму або підняттям тяжкості;
• виключити або звести до мінімуму діяльність, пов'язану з монотонною роботою кисті;
• при тривалому сидінні намагатися прямо тримати спину, періодично влаштовувати перерви, робити гімнастику;
• відмовитися від шкідливих звичок;
• правильно організувати робоче місце (вибрати меблі й оргтехніку).

Всі ці рекомендації прості і виконувати їх нескладно. Тому уникнути розвитку синдрому карпального каналу під силу кожній людині. Але, якщо вберегти себе не вдалося і симптоми захворювання з'явилися, важливо не відкладати консультацію у лікаря та вчасно почати лікування. Це гарантує повне одужання.

Звернутися з такою проблемою ви можете в наш медичний центр. Спеціаліст проведе обстеження і підбере ефективне лікування.