Наслідки вогнепальних поранень кисті

Особливості вогнепальних поранень кисті.

• Вогнепальні поранення всі без винятку є розмозженими та інфікованими.
• Лікування цих поранень нерідко утруднене через наявність значних дефектів шкіри. Кожен рубець, що виник після поранення, створює перешкоду для функції кисті.
• Рубець, по суті, викликає контрактуру навколишніх тканин, оскільки він чинить тиск на кровоносні судини, нерви та лімфатичні судини, іншими словами, – погіршує харчування тканин.
• Шкіра в області рубців має, як правило, знижену чутливість і легко ушкоджується.
• Тому одним із найважливіших завдань у хірургії кисті є попередження утворення рубців. Це досягається накладанням на рану первинного шва та профілактикою вторинного загоєння рани. Основним принципом лікування рани є первинне закриття шкірного дефекту.

При виборі методу лікування завжди слід прагнути заміщення дефектів відповідною шкірою.

У будові та функції шкіри долонної та тильної поверхні кисті є великі відмінності.

На долонній поверхні підшкірна клітковина є підстилкою для шкіри, підданої впливу різних факторів, і ложем для нервів, судин і сухожиль. Захисна функція підшкірної клітковини тилу виражена значно менше. У ній проходять головним чином вени. Вона створює умови для вільного ковзання шкіри та нормальної функції ковзання сухожилля.

Цілісність шкіри долонної поверхні надзвичайно важлива, оскільки еластичність є основною умовою її нормальної функції.

Методи шкірної пластики поранень кисті.

Вільна шкірна пластика (аутодермопластика). Ефективна при лікуванні глибоких ран, контрактур та рубців. Залежно від характеру пошкодження та поставленого завдання, виконуються різні техніки з пересадки шкіри. Беруться донорські шкірні клапті різної товщини, пошарові.

Найкращий ефект дає пошарова трансплантація, яка проводиться для пересадки шкіри на руці, пальцях.

Невільна шкірна пластика. Для закриття дефекту використовується шкіра інших ділянок тіла. Суть операції полягає у викроюванні клаптя на ніжці живлення з прилеглих до дефекту тканин і переміщенні його в місце дефекту. Коли немає такої можливості, використовується невільна шкірна пластика клаптями на ніжках з віддалених ділянок шкірного покриву людини. Найбільш поширені такі методи:

• італійська пластика – гострі клапті у вигляді італійських мостоподібних шкірно-жирових клаптів з пересадкою зі стінки живота;
• стебельчаста пластика по Філатову – гострий шкірно-жировий клапоть у вигляді стебла на одній живильній ніжці.