Лапароскопія післяопераційної (вентральної) грижі

Особливості післяопераційної грижі

Вентральною грижею називають будь-яке випинання, сформоване в місці розходження післяопераційного рубця. Зазвичай дефект виявляється на сухожильних пластинах між м’язами черевного преса. Якщо внаслідок операції відбувається деформація м’язів і сухожиль у цій ділянці, можливе розширення отворів або формування нових унаслідок атрофії тканин.

Через підвищений внутрішньочеревний тиск очеревина може почати випинатися в такі щілини. Так починає розвиватися вентральна грижа. Зовні вона нагадує м’яку пухлину невеликого розміру. Під час натискання утворення повертається назад у черевну порожнину.

Поступово дефект може розширюватися, що призводить до формування зрілого випинання, для якого характерні такі структури:

1. Ворота. Це своєрідний отвір, куди проникає вміст черевної порожнини. У вентральній грижі це незміцнілий післяопераційний рубець, який може розійтися в разі підвищення внутрішньочеревного тиску та напруження м’язів живота.
2. Грижовий мішок. Таку назву має ділянка розтягнутої шкіри, яка захищає внутрішні органи в разі їх виходу з очеревини.
3. Грижовий вміст. Це частина органу, який знаходиться в безпосередній близькості з воротами і заповнює грижовий мішок.

Причини вентральної грижі

Основною причиною її формування є підвищення внутрішньочеревного тиску в разі зменшення міцності сухожиль або м’язової тканини. Усі грижові випинання, що виникли після хірургічного втручання, ділять на такі види:

• дистрофічні – виникають через зниження тонусу тканин або зміни їхньої структури;
• травматичні – формуються в місці розрізу, який був зроблений під час втручання.

Причиною значного підвищення внутрішньочеревного тиску після хірургічної операції можуть стати:

• патології дихальної системи – бронхіт, астма та інші захворювання, що супроводжуються сильним кашлем;
• діастаз м’язів із розтягненням білої лінії живота (зазвичай діагностується в жінок після пологів і в чоловіків, які піднімають велику вагу);
• асцит – скупчення рідини в черевній порожнині, характерне для хворих на цироз, патології нирок, захворювання серця і судин;
• ожиріння;
• вроджена слабкість сполучних тканин;
• ендокринні патології, зокрема цукровий діабет;
• стрімке схуднення або дефіцит ваги;
• вікові зміни, що провокують деформацію сухожиль, у жінок у період менопаузи відбувається зниження синтезу колагену;
• аденома простати, простатит та інші урологічні патології, за яких спостерігається порушення (утруднення) сечовипускання;
• здуття живота, підвищене газоутворення, хронічні закрепи;
• патології нервової системи.

Вентральна грижа може з’явитися в таких випадках:

• сталася розбіжність або нагноєння післяопераційного шва;
• мають місце повторні лапаротомії або порожнинні операції;
• недотримання рекомендацій лікаря щодо післяопераційної реабілітації (раннє навантаження, відмова від використання післяопераційного бандажа тощо);
• під час проведення операції використовувалося тампонування або дренування черевної порожнини;
• порушення моторики кишківника після хірургічного втручання;
• дефіцит вітаміну С, який необхідний для синтезу білка проколагену.

Основним чинником, який провокує формування випинання після операції, називають порушення процесу синтезу сполучної тканини. Через це рубець формується з колагенових волокон мінімальної щільності.

Найчастіше вентральні грижі розвиваються у пацієнтів, які в перші 6 місяців після операції зіткнулися з різними ускладненнями. Найчастіше це тривалий запальний процес, через який процес загоєння тканин затягується, а рубець формується неправильно.

Види вентральних гриж

Виходячи з місця, в якому сформувалася післяопераційна грижа, вона може бути:

• пупкова – розвивається поруч із пупковим рубцем;
• грижа спігелієвої лінії – формується на півмісяцевій лінії;
• грижа білої лінії – розташовується безпосередньо на білій лінії живота.

Залежно від розмірів грижа буває:

• мала – має мінімальний розмір і може навіть не прощупуватися під час пальпації;
• середня – добре відчувається під час промацування, має невеликий розмір;
• велика – при випинанні провокує деформацію форми живота;
• гігантська – має дуже великий розмір і провокує значну деформацію живота.

За можливістю вправлення грижі бувають:

• вправимі – при легкому натисканні випинання ховається назад у черевну порожнину;
• невправимі – не здатні вправлятися, що можливо за наявності спайок.

Показання та протипоказання для лапароскопії післяопераційних гриж

Лікуванню підлягають навіть невеликі вентральні грижі. Незважаючи на те, що випинання може не турбувати пацієнта і самостійно повертається на місце при прийнятті горизонтального положення, важливо розуміти, що без лікування патологія може прогресувати, провокуючи серйозні ускладнення.

Лапароскопія підходить для лікування всіх видів гриж, зокрема й післяопераційних незалежно від їхньої локалізації. Її проводять під наркозом, тому протипоказаннями для лапароскопічного лікування грижі можуть стати патології серця, судин, органів дихання, кровоносної системи. Також з обережністю її призначають у разі ожиріння, проведення в минулому інших операцій у тій самій анатомічній зоні.

Також протипоказанням до проведення лапароскопії є період вагітності. Для лікування вентральної грижі дуже великого розміру рекомендується проводити відкриту пластику.