Синдром карпального каналу або синдром зап’ясткового каналу

Причини синдрому зап’ясткового каналу.

Сприяючі фактори включають травму або травму зап’ястя, що викликає набряк, наприклад розтягнення зв’язок або перелом. Дослідження показують, що найчастіше цим захворюванням страждають жінки та люди старшого віку.

Іншими факторами ризику є:

• Спадковість.
• Монотонна робота кистю.
• Положення зап’ястя та кисті.
• Вагітність.
• Фонові захворювання.

Часто не вдається виявити жодної причини.

Симптоми синдрому карпального каналу?

Симптоми зазвичай починаються поступово, з невеликого оніміння або поколювання в пальцях, особливо у великому, вказівному та середньому пальцях.

Симптоми часто спочатку з’являються на одній або обох руках у нічний час. Домінуюча рука зазвичай уражається першою та симптоми на ній більш виражені.

Основні скарги пацієнтів із синдромом карпального каналу:

• виникнення відчуття “мурашок” при утриманні різних предметів (кермо автомобіля, мобільний телефон під час розмови);
• порушення чутливості в нічний час супроводжується рефлекторним струшуванням або звисанням кисті під час сну;
• незграбність при виконанні дрібних робіт (шиття, застібання гудзиків на сорочці);
• складності при захопленні дрібних предметів (наприклад, монет);
• прогресуюче почуття оніміння та дискомфорту в кисті може викликати порушення сну.

Діагностика синдрому карпального каналу.

Постановка діагнозу досить проста. Лікар пропонує пацієнту пройти тестування, що включає тести:

• Тест Хоффмана-Тінеля. Під час його проведення лікар виконує постукування у зоні пошкодженого нерва. При цьому хворий може відчувати холод, відчуття печіння, поколювання та інший дискомфорт;
• Тест Фалена. Якщо хворий сильно зігне кисть, то відчує оніміння або різкий біль;
• Піднімання рук високо над головою. Хворий не зможе простояти в такому положенні більше 1 хвилини через різке оніміння кінцівок або гострого болю;
• Неможливість з’єднати мізинець із великим пальцем руки.

Лікування синдрому карпального каналу.

Насамперед слід лікувати основні причини захворювання, наприклад діабет, артрит.

Консервативне лікування (без проведення операції):

• Шинування. Накладення спеціальної пов’язки, що знижує тиск на нерв у карпальному каналі. Найефективніше за наявності лише нічних симптомів.
• Режим праці та відпочинку. Необхідно уникати занять, що викликають появу симптомів карпального каналу.
• Безрецептурні препарати. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як парацетамол, ібупрофен.
• Рецептурні ліки. Кортикостероїди (наприклад, преднізолон) або лідокаїн можна вводити безпосередньо в зап’ястя або приймати внутрішньо (преднізолон) для зменшення набряку та запалення та зменшення тиску на серединний нерв у людей з легкими або непостійними симптомами.

Альтернативні методи лікування. Голковколювання та хіропрактика принесли користь деяким людям, але їх ефективність залишається недоведеною.

Оперативне лечение.

При неефективності комплексного консервативного лечения карпального синдрому требуется хирургическое лечение.

Операция обычно проводится под местной или регионарной анестезией и не требует пребывания в больнице на ночь. Многим пациентам операция проводится на обеих руках.

При операция рассекается поперечная связка запястья и умешьшается давление на срединный нерв. Она проводится амбулаторно с использованием эндоскопической техники.

Результатом вмешательства является увеличение объема запястного канала и снятие компрессии срединного нерва.

Примерно через две недели после операции пациент уже может выполнять рукой движения, не требующие значительной нагрузки. Однако для восстановления кисти в полном объеме требуется несколько месяцев. Рецидивы после операции наблюдаются редко.